Колись у Вроцлаві по вулиці Каштановій, 5, мешкав підприємець єврейського походження, Лео Смошевер, чия компанія з виробництва локомотивів працювала надзвичайно успішно. У нього також була вілла неподалік, на вулиці Липовій, однак вона не пережила Другу світову війну. Це був видатний єврейський підприємець, промисловець і меценат, тісно пов’язаний з Бреслау, який перебував під владою Німеччини. Його історія є прикладом успіху єврейської бізнес-еліти міста початку 20 століття й заслуговує детального розгляду на wroclawiski.eu.
Чим відомий Лео Смошевер і чим він цікавився
Головне, що потрібно знати про Лео, – це його внесок у промисловість. З 1899 року він був співвласником і керівником фірми Smoschewer & Co. – одного з найбільших у регіоні підприємств із виробництва локомотивів, вагонів для вузькоколійних залізниць, дорожніх котків та іншої техніки. Заводи розташовувалися у передмісті Шмідефельд, але також фірма мала філії у Берліні, Гданську, Празі, Бухаресті, Катовіце, Бидгощі та інших містах.
Другий важливий факт – підприємець-єврей із Бреслау дуже любив і популяризував мистецтво. Це виявлялося, зокрема, у тому, що він підтримував молодих художників-початківців, а також сприяв створенню Єврейського музею. Багато творів Лео подарував Сілезькому музею образотворчих мистецтв.
Переважно Смошевер цікавився німецьким живописом, але також він колекціонував юдаїку, яку позичав Єврейському музею. На віллі, яка належала підприємцю, можна було помилуватися картинами Корінта, Лібермана чи Слевогта. Серед творів мистецтва були також скульптури.
Як Смошевер досяг успіху в бізнесі
Лео народився в сім’ї Емануеля Смошевера, великого торговця зерном, який переїхав до Бреслау з Кротошина. Сім’я була єврейською, і наш герой зовсім цього не цурався. Наприклад, він був активним членом єврейської громади, а з 1927 року брав участь у правлінні синагогальної спільноти Вроцлава. З 1924 року Смошевер став почесним сенатором Технічного університету Вроцлава та почесним консулом Румунії в місті.
Цей чоловік мав підприємницьку жилку й швидко досяг успіху в бізнесі. Його підприємство спеціалізувалося на легких залізницях для сільського господарства, промисловості, будівництва, виробляло унікальні маневрові локомотиви, стрілкові пристрої, вагонетки, а також проєктувало й будувало цілі залізничні гілки. На заводах компанії було залучено десь близько 800 працівників, а в певний період їх кількість могла сягати й 1000.
Технічне бюро Smoschewer & Co. відігравало важливу роль у розвитку вузькоколійних залізниць у сільському господарстві, промисловості та будівництві. Його діяльність охоплювала повний цикл – від інженерного проєктування до постачання обладнання. Тобто це були комплексні рішення або, як би ми зараз сказали, «під ключ». Вузькоколійні лінії призначалися для ферм, цукрових заводів, лісозаготівель і навіть громадських маршрутів.
Окремим напрямком стала розробка так званих spill-систем – канатних перекидачів вагонеток без локомотивної тяги, що використовувалися на схилах або в місцях, де застосування паротяга було недоцільним. Smoschewer & Co. мали на такі системи патенти й активно їх впроваджували в будівництві й індустріальному транспортуванні.
У період після Першої світової війни підприємство виготовляло 600-міліметрові паротяги для військових потреб Австро-Угорщини. Один із таких локомотивів, збудований у 1918 році, згодом був переобладнаний для експлуатації в Словаччині на 760-міліметровій колії.
Ще одним прикладом масштабнішої співпраці стало будівництво громадської вузькоколійки в місті Неймаркт, де бюро відповідало за трасування маршруту, монтаж колій і постачання всіх необхідних елементів – від рейок до рухомого складу. Подібна колія також обслуговувала цукровий завод у польському Вєрхославіцах, де використовували локомотиви, збудовані за проєктом компанії Смошевера в 1920-х роках. Згодом ці вузькоколійки перекладали під інший калібр.
Отже, технічне бюро Smoschewer & Co. створювало інноваційні транспортні рішення, які працювали десятиліттями й вписувалися в різні виробничі та географічні умови.
Переслідування та спадщина
Після приходу нацистів до влади у 1933 році Смошевер і його близькі зазнали переслідувань через єврейське походження. У 1938 році компанія Smoschewer & Co. була «аріїзована» – примусово передана новим власникам арійського походження.
Більшість творів із колекції Лео була конфіскована і розійшлася по музеях і приватних колекціях. Деякі роботи, наприклад твори Макса Слевогта, були повернуті спадкоємцям у 21 столітті.
Сумне завершення успішного шляху
Лео Смошевер помер у 1938 році, а колекцію живопису спочатку успадкувала його дружина Еліза, проте нацисти відібрали її майно. Рік по тому вона наклала на себе руки, не витримавши переслідувань. Проте діти подружжя змогли безпечно втекти за кордон – і видатний рід не обірвався. Смошевер досі залишається символом єврейського підприємництва, меценатства та трагічної долі єврейської еліти Вроцлава. Його роль у своїй галузі порівнянна з роллю Войцеха Єжи Гаса в польському кінематографі.