Чи може коротке оповідання зібрати натовп слухачів у мистецькому хостелі? Або стати приводом для перформансу, гастрономічної інсталяції чи концерту? У Вроцлаві – може. Міжнародний фестиваль оповідачів перетворює літературу на подію – живу, непередбачувану, багатоголосу. Це культурний експеримент на перетині жанрів, мов і поколінь. І якщо ви досі вважали, що коротка проза – це для затишного вечора з книжкою, саме час переосмислити ставлення до жанру за допомогою статті на wroclawiski.eu.
Як усе починалося
Усе почалося з оповідання – точніше, з ідеї, що коротка проза має звучати. У 2004 році нобелівська лауреатка Ольга Токарчук разом з однодумцями заснувала фестиваль, який мав змінити спосіб сприйняття літератури. Вона пояснює:
«Оповідання, ймовірно, є найбільш природною формою розповіді… Фестиваль задуманий як людське й дружнє свято літератури».
Фестиваль одразу отримав міжнародне визнання – на перші події приїхали автори з-за кордону, а сцени, крім театрів, з’явилися і в дещо неочікуваних локаціях. Унікальність формату полягала в простій і водночас зворушливій ідеї: письменники читають свої тексти мовою оригіналу, а глядачі бачать переклад на екрані. Усе – наживо, у безпосередньому контакті з публікою.
Організатори відзначають:
«Основою фестивалю є презентації оповідань, які автори читають мовами оригіналу з одночасно виведеним на екран перекладом… Поруч із цим – зустрічі та майстер-класи».
З камерної ініціативи Фестиваль оповідачів швидко перетворився на масштабний культурний проєкт. Щороку він змінює теми, розширює жанри, шукає нові голоси – і незмінно повертається до головного: коротка розповідь, розказана добре, має силу спільного переживання.
З роками фестиваль посилив свій вплив. Середній щоденний потік відвідувачів у 2019 році складав від 500 до 2000 осіб. Асистентами втілення ідей стають не лише письменники. Тут сформувалася справжня сцена культурної взаємодії, де проводять виставки, кінопокази, творчі майстер-класи для дітей і конкурс короткої прози та перекладу. Так фестиваль формує активну культуру спілкування.
Формат, який вирізняє
Фестиваль оповідачів – це не просто сцена і нудні виступи. Це подія, де коротке оповідання звучить так само виразно, як музика, де слово має інтонацію, темп, паузу. Читання тут – це театралізований жест: автор виходить до публіки й розповідає власний текст, ніби це усна історія, а не сторінка з книжки. І водночас – на екрані поруч з’являється переклад, тож мова оригіналу не відсікає глядача, якщо він не розуміє мову автора.
Це справжній літературний перформанс, де письменник стає і актором, і музикою власного тексту. Деякі оповідання подають у супроводі візуальних ефектів, звуку або навіть танцю – усе залежить від задуму й теми. Така форма дозволяє слухачу не обмежуватись «розумінням» тексту, а допомагає відчути його інтуїтивно.
А ще фестиваль не замикається в жанрі. Щороку програма розширюється: тут і майстер-класи з письма та перекладу, і виставки, і концерти, і навіть гастрономічні інсталяції, де їжа стає частиною художнього висловлення. Наприклад, у 2023-му одну з тем подали через кулінарну інтерпретацію – меню, складене за мотивами текстів, які звучали на сцені.
Особливе місце посідають конкурси. Щороку журі обирає найкращі короткі оповідання з сотень надісланих – як від дебютантів, так і від досвідчених авторів. Переможці потрапляють до друкованої антології, що публікується після фестивалю. Отже, Фестиваль оповідачів у Вроцлаві творить нову літературну карту.
Фестиваль оповідачів сьогодні
За два десятиліття фестиваль перетворився на справжню лабораторію сучасної оповіді, яка щороку збирає у Вроцлаві письменників, перекладачів, музикантів і всіх, хто вірить у силу короткого слова. Програма завжди змінюється, зберігаючи головне – живу літературну розповідь як центральну вісь. Але ця розповідь звучить щороку по-новому, адже змінюється й історичний контекст.
Цей фестиваль завжди трохи провокативний, трохи іронічний і дуже уважний до тем свого часу. Він не боїться порушувати гострі питання, працювати з маргінальними голосами й експериментальними формами. І водночас – залишається відкритим, інклюзивним і теплим.
Теми та тренди
З часом, у 2020-ті, фестиваль дедалі частіше став звертатися до так званої weird fiction – дивакуватої, жанрово розмитої прози, що поєднує елементи фантастики, абсурду й соціальної критики. Також у фокусі – феміністичні наративи, екзистенційні драми, дослідження віку як соціального явища.
Кожна озвучена на фестивалі тема знаходить своє продовження в дискусіях, перформансах, слемах і подібних формах. Наприклад, у 2024 році одна з панелей була присвячена тому, як ми сприймаємо вік у культурі, а інша – межам між літературою і театром.
Географія учасників
А як щодо географії? Кордони фестивалю щоразу розширюються. У програмі 2025 року – автори з Польщі, України, Данії, Німеччини, Словаччини. Для участі не обов’язково бути іменитим письменником. Фестиваль гостинно відкриває двері для маловідомих дебютантів – перекладачів і митців, які працюють із текстом у нестандартний спосіб. Організатори свідомо змішують досвід і новизну – створюючи майданчик, де молоді голоси звучать на рівних із класиками.
Місце дії
Ще одна візитівка фестивалю – його сценографія. Замість стандартних літературних залів тут використовуються артпростори, галереї, музеї та навіть хостели, переобладнані в майданчики для виступів. У 2025-му це, зокрема, Музей театру й галерея OP ENHEIM.
Антураж щороку вибудовується заново, з урахуванням теми й естетики подій. Це надає кожному фестивалю особливої сценічної мови – жоден не схожий на попередній.
Хто стоїть за фестивалем і чого його варто відвідати
Фестиваль оповідачів організовує Towarzystwo Aktywnej Komunikacji (TAK) – польська асоціація, яка працює на перетині культури, освіти й громадянської активності. Це досвідчена інституція з міжнародними партнерствами та грантовими проєктами. Завдяки їм міжнародний фестиваль щороку розширює формат, не втрачаючи душевності.
TAK отримує підтримку з європейських фондів і активно працює з місцевими ініціативами. Їхній підхід – це, так би мовити, горизонтальна культура, де мистецтво створюється в співпраці, а не спускається згори. Саме тому фестиваль так легко включає нові імена, формати й мови – бо не боїться ризикувати.
Чому на Фестиваль оповідачів варто приїхати саме до Вроцлава, а не, скажімо, у Варшаву? Бо це місто з особливим підходом до організації культурних подій. Воно вміє створювати мистецтво просто на вулиці – у буквальному сенсі. Наприклад, щорічні вуличні паради перетворюють площі на імпровізовані сцени не гірше за літературні фестивалі. Також хорошими оповідачами часто бувають місцеві політики. Ви б чули, як вони натхненно розказують, що фінансують заміну печі (старої на нову)!
До того ж програма фестивалю безплатна та доступна для всіх охочих. Живе читання, мультикультурність, дивакуваті тексти, атмосфера, де можна одночасно слухати, сміятися і розмірковувати… Це далеко не все, що можна згадати в межах однієї статті. І це той самий рідкісний випадок, коли література перестає бути «високою», а просто стає живою та доступною.
Фестиваль оповідачів – це також привід приїхати до Вроцлава не через казки, які розповідають туристичні довідники та агенції, а з набагато більш важливого приводу. У такий спосіб можна опинитись у серці живої історії. Бо хіба не це відрізняє хороше оповідання?