Польські книгарні риплять під вагою детективів, але коли на полиці з’являється нова обкладинка з прізвищем Краєвського, пальці читачів самі тягнуться до неї. Його романи – як машина часу у світ гангстерів, прокурених кабінетів і вулиць, за рогом якої чатує небезпека. Щось середнє між історією, міфом і влучною вигадкою. Він пише так, ніби тліє сигара, лунає грамофон, а ти вже втягнутий у змову, з якої нема виходу. Історію успіху Краєвського з Вроцлава далі розповість сайт wroclawiski.eu.
Цей успіх не впав із неба. Марек Краєвський вивчив класичні мови, викладав у Вроцлавському університеті, але в якийсь момент обрав літературу як поле для великих ігор. І не прогадав. У цій статті буде не лише про його книжки. Зазирнемо за куліси: розповімо, де Марек живе, чим займається поза письменництвом і чому Вроцлав у його творах постає як справжній живий організм.
Біографічні відомості про Краєвського
Марек Краєвський народився 4 вересня 1966 року у Вроцлаві – місті, яке згодом стало головним героєм його романів. У 1980-х він, худорлявий хлопець із книжкою в кишені, тинявся вуличками, де ще була помітна тінь довоєнного Бреслау. І, мабуть, уже тоді в ньому визріла ідея – щось на стику філології, детективу та міських міфів.
Вищу освіту майбутній письменник здобув також у нашому місті, у Вроцлавському університеті, де вивчав класичну філологію – грецьку, латину, усе те, що більшість нині вважає нудним. Але він був іншої думки. Краєвський буквально занурився в античність. Його докторська дисертація була присвячена просодії грецьких запозичень у Плавта – дуже глибока й несподівана тема, погодьтесь! Якось Марек жартував:
«Мене більше збуджує дактиль, ніж детективна сцена».
Перш ніж влаштуватись в університеті, наш герой встиг попрацювати і бібліотекарем, і навіть продавцем. Він казав, що це додало розуміння людської натури. А з 1992 року Краєвський уже викладав у стінах рідного вишу – античну культуру, латину, стародавню драму. І робив це не сухо, а з вогником – студенти згадують, що він міг прочитати монолог Софокла так, наче грав у театрі. Так, щоб після лекції студенти ще добру годину не могли отямитись.
Однак справжнє перо Краєвського загострилося деінде. У 2007 році він попрощався з університетом і пішов у вільне плавання як письменник. Рішення було складним, але врешті – єдино можливим. Наукова стаття має терміни, структуру, цитування. А роман – має запах, ритм, живе місто на задньому плані й діалоги, які можна почути в трамваї №6.
І хоча наш герой вважається «людиною інтелекту», у ньому живе й азартний оповідач. Той, хто знає: добре написаний детектив – це як філософський трактат, тільки з пістолетом у кишені. Тож біографія Краєвського – це історія про те, як класична наука злилася з кримінальною прозою. І ця пара виявилася напрочуд витонченою.
Книжки, що пахнуть гниллю, кров’ю і сигарами
Письменницький дебют Марека Краєвського стався у 1999 році – і це була гучна поява, з димом, гестапо і літрами темного пива. Роман Śmierć w Breslau (укр. «Смерть у Бреслау») представив світові цікавого героя – кримінального радника Ебергарда Мока. Але також він переніс читача в зловісний, задушливий передвоєнний Бреслау. Місто в книзі є не тлом, а радше персонажем: роз’їдений моральною гниллю, затягнутий павутиною інтриг і розмаїттям мов.
Серія про Мока нараховує 11 томів, де кожна частина – наче нова шпилька в мапі історії. Тут є і жорстокі ритуальні вбивства, і макабричні сцени в закутках тюрми, і корумповані лікарі, і мандрівки від кабаре до психіатричних клінік. Ебергард Мок — суміш Шерлока, старого вояки та філолога з підвищеним апетитом до життя. Він б’є, п’є, цитує класиків латинню, а ще – весь час на межі: між добром і злом, між службовим обов’язком і власними демонічними нахилами.
У серії про Едварда Попельського (13 томів) Краєвський робить стрибок у часі – уже не Бреслау, а повоєнний Вроцлав, Варшава, Львів. Головний герой – колишній співробітник Служби безпеки, людина з пораненою совістю і дозою втоми від світу. Попельський вивчає злочини як дзеркало історичної епохи, а не лише з професійного погляду. Тут, крім закрученої інтриги, багато суспільної драми: сталінізм, антисемітизм, зрада, страх.
Тим, кому ближче сучасність, підійде серія про Ярослава Патера (2 томи, у співавторстві з Маріушем Чубаєм). У цих книгах Вроцлав уже не тоне в дощі 1930-х, а світиться неоном XXI століття. Але вбивства, як і раніше, мають коріння в давніх гріхах. Патер – поліціянт, у якого більше скепсису, ніж романтики, та й працює він швидше розумом, ніж кулаками. У цьому тандемі Краєвський додає до своєї класичної формули трішки іронії та ритму сучасного трилера.
Серед окремих романів варто згадати Arenę szczurów («Арену щурів»). Дія тут розгортається в Дарлові, а сюжет обертається довкола розслідування загадкової смерті, пов’язаної з медичними експериментами. Тут Краєвський обирає локацію якнайдалі від столичних центрів і показує, що зло не має прописки – воно живе скрізь, де є страх і мовчання.
Марек Краєвський і Вроцлав: любов з першого речення
Вроцлав для Марека Краєвського – літературна сцена, лабіринт і сповідальня одночасно. Саме вулицями довоєнного Бреслау, колишнього німецького міста з розкішною архітектурою і складною історією, блукають його найвідоміші герої. У кожній книзі відчувається, що автор знає це місто до найдрібніших деталей – як звучать його підвали, як пахнуть його коридори, скільки кроків від площі Ринок до Острова Тумського, якщо тебе переслідує маніяк.
Краєвський справді оживлює Вроцлав на сторінках своїх книг, але також він створює альтернативну версію міста, де кожна бруківка пам’ятає кров і кожен ліхтар кидає тінь на невигадані історичні події. Через кримінальні сюжети автор показує, як політичні зміни, війна, репресії та ідеології проникають у буденність. Його Вроцлав – багатошаровий: німецький, польський, єврейський. І щоразу – зворушливо живий, навіть у найтемніші епохи.
Попри успіх і міжнародну славу, Краєвський залишився вірним місту: живе у Вроцлаві, пише про нього і часто підкреслює у виступах, що саме тут знайшов свою тематику, мову і натхнення. Він перетворив Вроцлав на бренд – місто, яке продається не завдяки туристичним листівкам, а завдяки химерному, тривожному шарму детективного минулого.
Підсумки
Книжки Краєвського – це завжди дещо більше, ніж просто детектив. У них живе атмосфера – в’язка, як сигарний дим, і гостра, як лезо бритви, що ріже кожен наступний розділ. Автор не уникає жорстоких сцен, але ніколи не впадає в безглуздий треш. Його фірмовий стиль – точність, психологічна глибина і відчуття історичної правди, хай і через вигаданих персонажів.
Твори Краєвського перекладено на 21 мову, серед яких англійська, французька, українська, російська, іспанська, і навіть іврит. Вони розходяться накладами, які в Польщі рідко бувають у детективного жанру. За мотивами книг знято серіал Erynie (2022), а театральна постановка Mock. Czarna burleska (2019) на сцені Вроцлавського театру здобула статус важливої культурної події. Як кажуть критики, Краєвський конструює світ, у який страшно заходити, але ще страшніше – не знати, чим усе закінчиться.
Якщо раптом фільми вас цікавлять більше, ніж книжки, дізнайтеся про діяльність студії художніх фільмів у Вроцлаві.