Серед відомих вроцлавців є і науковці. Серед них – Гуґо Штайнгауз, славнозвісний математик, який відкрив талант Стефана Банаха і заснував львівську школу математики. Після війни він створив у Вроцлавському університеті математичний факультет і тривалий час був його деканом. Далі на wroclawiski.eu досліджуємо його історію успіху.
Походження, перші роки життя, освіта
Народився пан Штайнгауз 14 січня 1887 року в місті Ясло Підкарпатського воєводства (тоді це була територія Австро-Угорської імперії) в єврейській сім’ї. Батько був радником двору і купцем, а також володів цегельним заводом, мати – теж була знатного походження.
Деякий час Гуґо навчався вдома, але потім поступив у народну школу в рідному містечку. Математикою він став цікавитися, ще протягом навчання в Ясельській гімназії. Хоча сім`я хотіла, аби хлопець став інженером, той зробив свідомий вибір на користь іншого напряму. Щоправда, цікавився він також і літературою, і технікою, і філософією. Та зрештою математика виграла цю конкуренцію. Народну школу в Ясло закінчив із відзнакою.
Продовжити вивчати математику Штайнгаузу вдалось у Львівському університеті. Там він у 1905–1906 роках навчався на філософському факультеті. Однак через рік, за порадою одного знайомого професора, Гуґо перевівся до Геттінгенського університету. Там була можливість вивчати як чисту математику, так і дисципліни, які разом називались прикладною математикою. Крім того, юнак вивчав астрономію, геодезію – словом, усебічно розвивався в потрібному напрямку. Завершилось це навчання блискуче – захистом докторської дисертації з найвищою похвалою.
Роботи в юні роки
Коли Штайнгауз став уже перспективним юнаком-математиком, йому випала нагода познайомитись із відомим фізиком-експериментатором. Звали його Альберт Майкельсон. Цей чоловік запропонував працювати асистентом-математиком у його лабораторії в Чикаго. Та Гуґо мав інші плани, адже й так довго пробув за кордоном, а хотів жити на батьківщині й сумував за нею.
Наукову діяльність наш герой почав уже в 1911 році, коли, здобувши ступінь доктора філософії, став публікуватись у періодичних виданнях Польщі та інших країн. Предметом статей були результати досліджень у галузі математичного аналізу, переважно в теорії тригонометричних рядів, де невдовзі став знаним і авторитетним фахівцем.
У 1914 році, коли почалась Перша світова війна, Штайнгаузу довелось багато переїжджати з місця на місце. Здебільшого він був у Кракові та Відні. Однак дослідник і далі займався математикою, зустрічався з колегами, щоб разом провести певні дослідницькі й аналітичні роботи.
Співпраця зі Стефаном Банахом
Одним із найближчих колег і співавторів для Штайнгауза став Стефан Банах. У статті „Nowa własność mnogości G. Cantora” Гуґо посилається на нього з повагою, кажучи: “Як зауважив пан Банах”. І вже в наступному році вони випустили спільну статтю.
Завдяки цій співпраці виник новий науковий напрямок. І зародився він за мармуровими столиками кав’ярні “Шкоцька” (тобто “Шотландська”), яка була в довоєнному Львові улюбленим місцем для професорів, докторів і доцентів – науковців, які любили годинами розмовляти про математику, шукаючи істину в запеклих суперечках і дебатах. Штайнгауз і Банах теж не раз зустрічались тут. І саме вони зробили вагомий внесок у створення Львівської математичної школи.
Роль для Вроцлава
Львівська сторінка для польського вченого завершилась через початок Другої світової війни. Штайнгаузу довелось підробити документи, ставши на деякий час Ґжеґожем (або Григорієм) Крохмальним, щоб приховати єврейське походження. Спочатку він переховувався в родичів, а після війни виїхав до Вроцлава, де також зробив вагомий внесок у математичну освіту місцевих мешканців.
У столиці Нижньої Сілезії Гуґо став важливим викладачем Вроцлавського університету і створив новий напрям у математиці. Цікавився пан Штайнгауз і теорією ймовірностей, яка була популярною ще в довоєнні роки, але тепер її актуальність збільшилась. Усвідомлюючи потреби часу, науковець спрямував основні зусилля на те, щоб знайти та розвинути методи практичного застосування математики. Завдяки тому, що Штайнгауз зміг заразити цією ідеєю своїх колег, у Вроцлаві був організований центр прикладної математики.
Зворотна сторона генія
Герой цієї статті був також автором афоризмів, якими захоплювались його відомі сучасники, зокрема поет Юліан Тувім. Він цінував каламбури й бездоганну польську мову. Усе це занадто добре, щоб бути правдою? Що ж, тоді дізнаймося про зворотну сторону генія.
Штайнгауз був неймовірним снобом і прискіпливим до деталей. Якщо хтось написав йому листа й при цьому неналежно його оформив, то вроцлавський математик відправляв його назад, не відкриваючи. Якось один аспірант, представляючись, назвав прізвище перед іменем. Пан Штайнгауз після цього був готовий зламати йому кар’єру! Сам він, звісно, був організованим і педантичним, тобто в ставленні до себе таким же суворим. Подейкують, що в колі львівських колег, відвідувачів “шотландської” кав’ярні, він був єдиним прихильником тверезості.
Також Гуґо, працюючи у Львові, був проти співпраці з радянською владою, а українців, які на неї погоджувались, вважав колаборантами й зрадниками. Ба більше, він принципово не розмовляв українською, вважаючи її відсталим діалектом, і негативно ставився до українізації місцевого університету.
Діяльність і видатні досягнення
Штайнгауз після Другої світової був уже зрілим науковцем, але також він відзначився кількома літературними творами й афоризмами, які дуже любили студенти вроцлавського вишу. Також афоризми циклу “Раціональний словник” публікували в тижневику “Szpilki”. Наприклад, Гуґо Штайнгауз сказав, що жартом потрібно не цілитися, а потрапляти. Студенти називали ці влучні вислови гуґенотами або штайнгаузками, а критики порівнювали висловлювання математика з “Непричесаними думками” Єжи Леца.
Щодо літературних творів, то опублікувати їх, попередньо відредагувавши, допоміг Юліан Тувім. Відомий польський письменник надрукував ці праці в журналі “Problemy”.
Одна з найвагоміших праць Штайнгауза – це “Математичний калейдоскоп”, який був перекладений багатьма мовами. Сам оригінал написаний у 1938 році, перед самісіньким початком війни. Це була книга з картинками, яку автор описав як свого роду “математичний зоопарк”. Малося на увазі, що точна наука подається там таким чином, щоб викликати до неї зацікавлення. Уже через рік був виданий перший англійський переклад книги для США, невдовзі був російський, а потім і інші.
Штайнгауз не обмежувався суто науковими інтересами. Він також був блискучим викладачем і доволі вміло популяризував науку, яку так любив. Безумовно, цей чоловік позитивно вплинув на розвиток методики викладання математики в університетах Польщі. Писав він також книги й статті, цільовою аудиторією яких були учні середніх шкіл.
З премій і нагород діяча можна виділити Державну премію Польської Народної Республіки, Премію імені Банаха, премію журналу “Проблеми” за популяризацію математики. Одна з теорем у функціональному аналізі має ім’я Штайнгауза – Мозера.
Дружиною математика була Стефанія, вони мали доньку. Помер Штайнгауз у лютому 1972 року у Вроцлаві. На могилі написаний його ж афоризм:
“Між духом і матерією посередник – математика”.