Лео Розенберг – німецький юрист-цивіліст єврейського походження, який здобув ступінь доктора права в Університеті в Бреслау (сьогодні Вроцлав). Історію успіху таких людей досліджувати особливо цікаво, оскільки вона насичена дуже суворими випробуваннями. Власне, саме тому ми й дослідимо далі на wroclawiski.eu історію маловідомої сьогодні, але справді видатної людини.
Біографічні відомості про Розенберга
Лео Розенберг прожив довге й насичене життя з 7 січня 1879-го по 18 грудня 1963 р. Він навчався й отримав другий ступінь у Геттінгені. З 1912 року Лео був спочатку позаштатним, а з 1916 року – штатним професором у Гіссені. У 1926–27 роках наш герой був ректором. У 1932 році – професором у Лейпцизі.
Розенберг також навчався в Університеті Бреслау – німецького тоді міста, яке стало Вроцлавом уже після Другої світової війни. Саме звідси розпочалася дивовижна академічна кар’єра Лео.
Чим відомий Розенберг як юрист? Передусім тим, що розробив «формулу Розенберга» щодо обов’язку доказування у цивільному процесі – кожна сторона повинна довести ті факти, які на неї працюють. Автор праці «Die Beweislast…», перевиданої п’ять разів, яка й донині вважається законодавчим текстом із цивільного процесу в Німеччині.
Секрети успіху Лео
Лео Розенберг рано показав академічну зрілість: ступінь доктора права здобув у двадцять один рік. Це не було формальністю – його інтелект і працьовитість одразу помітили викладачі. Швидко Лео піднявся кар’єрними сходами: професорські посади, а згодом і ректорство в Гіссені стали логічним продовженням його наукової роботи.
Ім’я Розенберга стало відомим серед правників завдяки фундаментальним працям у галузі цивільного процесу. Так звана «формула Розенберга» щодо доказування стала настільною для юристів: якщо ти підкріпляєш свою позицію фактами, доведи їх. Його книжки перевидавалися не раз, а викладений у них підхід до наших часів викладається в німецьких вишах.
Розенберг не зламався навіть тоді, коли нацистський режим почав усувати євреїв із наукового життя. У 1934 році його змусили піти з посади, але він вижив у системі, яка не залишала шансів багатьом іншим. Він просто перечекав несприятливий період, але не знеохотився й не зник з радарів. Після війни Лео повернувся до викладання і до 1956 року працював у Мюнхені – як символ незнищенної думки.
Успіх Розенберга не обмежився визнанням серед колег. Приклад його сили волі, витримки й вірності своєму фаху вражав багатьох сучасників.
Важливі факти про видатного юриста з Вроцлава
Після втрати академічної посади в 1934 році Розенберг ще два роки працював у Лейпцигу помічником адвоката при Райхсгеріхті (Верховному суді Німеччини). Його гідність і витримка в часи нацистського тиску справили сильне враження на молодого студента права Гельмута Ролоффа. Цей хлопець зрештою залишив юриспруденцію заради музики та приєднався до антинацистської підпільної групи «Червона капела».
Коли Розенбергу з родиною довелося переховуватися, він зміг знайти таке місце, де його не знайшли – селище Штіфенгофен (Алльгой). Щоправда, протягом воєнних років довелося вести злиденне існування.
У 1946 році прийшло полегшення. Лео було призначено професором цивільного права та процесу в Мюнхенському університеті, де він викладав до виходу на пенсію в 1956-му. Розенберг навіть був деканом та активно сприяв відбудові юридичного факультету.
І ще кілька слів про особисте життя. Наш герой був одружений із Хедвіг Петер, дочкою відомого ботаніка Густава Альберта Петера. У них було четверо дітей – одна донька померла в 1944-му у віці 19 років. Дві сестри Розенберга, на жаль, загинули в концтаборі Терезієнштадт.
Які риси допомогли Розенбергу досягти успіху
Лео Розенберг не був людиною, яку ламали обставини. У його життєписі немає героїчних декларацій – лише тиха, але вперта послідовність дій, які засвідчують глибоку внутрішню стійкість. Коли держава позбавила його посади, він не шукав співчуття, а натомість шукав вихід. Коли Лео змушений був переховуватись у баварському селі, він не перестав залишатись науковцем у душі й правником за своєю суттю. Його витримка не була емоційною бронею, а радше здатністю мислити ясно навіть тоді, коли світ стає неприйнятно темним.
Що допомагало єврею, який стикнувся з антисемітизмом у найжорстокішій його формі? Він знав, що ще хоче дати світу й був відданий своїй справі. Юриспруденція для Розенберга була системою координат, у якій він тримався за розум, коли все довкола схиляло до хаосу. Глибока ерудиція, викристалізована в його працях, залишала в нього ресурс для відновлення. Зрештою, саме наукова репутація відкрила двері в повоєнний Мюнхен.
У найтемніші роки Лео вмів зберігати рівновагу – передусім завдяки критичному мисленню. Він бачив, як система руйнується, як колеги замовкають, а студенти зникають. Але він не втрачав людяності. Навпаки – його присутність у житті інших, як у випадку з молодим Гельмутом Роллффом, надихала жити за сумлінням, не шукаючи зручності.
Можливо, найсильнішою його рисою була тиха наполегливість. Без промов і гасел він повертався – до кафедри, до книжок, до студентів. І тим самим показував, що гідність – це щоденна робота над собою і своєю справою.Лео Розенберг – видатна постать єврейського походження в юридичній науці 20 століття. А починався цей життєвий шлях у Вроцлаві. Академічна мужність Лео і здобутки залишаються в спадщині юриспруденції донині, як спадщина Шекспіра – у Ліверпульському шекспірівському фестивалі.