Щороку в Європейському Союзі визначають “Культурну столицю Європи”. Місто, яке отримує цей статус, впродовж одного року демонструє своє культурне життя та культурний розвиток. Мета цієї програми полягає зближення європейців через співпрацю у культурній галузі, пише сайт wroclawiski.eu.
Започаткування проєкту
У 80-х роках ХХ століття відома грецька актриса Меліна Меркурі, яка тоді була міністром культури Греції, запропонувала впровадити проєкт “Культурна столиця Європи”. Вона пояснила це тим, що у зв’язку зі зближенням країн Європи потрібно знайомитися з культурними цінностями один одного. Рада міністрів Європейського Союзу підтримала цю ідею, і вже у 1985 році відбулося перше визначення такої столиці.
Ініціаторкою стала жителька Афін, тож символічно першою культурною столицею Європи обрали саме столицю Греції. Згодом влада у містах почала активно подавати свої заявки на здобування цього статусу. У 2000 році боротьба за звання культурної столиці була дуже напруженою. Організатори проєкту вирішили не визначати одне місто, а повідомили про 9 культурних столиць Європи. Так перемогу отримали Авіньйон, Берген, Болонья, Брюссель, Краків, Гельсінкі, Прага, Рейк’явік та Сантьяго-де-Компостелла.
Кого обрали у 2016 році?
Процедура подання заявки на участь у змаганні вимагає від міської влади та самої держави немаленьких зусиль. Кожне з міст має запропонувати програму, а далі вже спеціальне журі визначає, яка з цих програм буде найцікавішою та найефективнішою. Також визначається й мета, а саме, як кожне місто буде використовувати цей титул для свого розвитку.
Більшість міст звичайно мріє про розвиток туризму. Всі розуміють, що культурні заходи у місті привертатимуть увагу подорожуючих, щоб завітати саме до них. Наприклад, польське місто Краків та чеська столиця Прага за рахунок культурних програм свого часу збільшили туристичний приріст на 28%. Крім того, у Кракові організували масштабну виставку ранніх робіт Вінсента Ван Гога (2000 рік), яка не лише зачарувала поляків, а й зібрала тисячі людей протягом короткого періоду часу.
Що ж стосується Вроцлава, то це місто вибороло собі перемогу у 2016 році. Тоді культурних столиць було дві: іспанський Сан-Себастьян та польський Вроцлав.
Чим брав Вроцлав?
Звичайно ж, Вроцлав має дуже цікаву історію для сучасної Європи. До 1945 року він перебував у складі Німеччини, а вже після Другої світової війни став незалежним від нацистів у складі Польщі. Тоді ж майже всі корінні мешканці були змушені переїхати з міста через політичні переслідування. До Вроцлава приїхали поляки та українці зі Львова.
Місто пережило проблему переселенців, змішаність релігії та культури, і майже повне знищення після Другої світової війни.
До цього всього у Вроцлаві збереглася архітектура кількох поколінь. Будування міста проходило за традиціями Богемії, Австрії та Пруссії. Зокрема дуже багато будівель спроєктовано відомим німецьким архітектором Максом Бергом. У Вроцлаві постійно проходять Європейські молодіжні зустрічі спільноти Тезе.
Культурна спадщина Вроцлава
Культурна спадщина Вроцлава дуже велика. Від письменників, музикантів, художників, режисерів, акторів до театрів, музеїв, концертних залів. Звичайно ж, якщо ж та чи інша професія, то і має бути база, де втілювати свої професійні навички.
Відомий композитор Йоганнес Брамс дуже часто приїздив до Вроцлава із концертами. А відомий скрипаль Рафал Машковський обрав Вроцлав для місця проживання. Тут великий композитор і похований.
Здебільшого всі культурні діячі Вроцлава були німцями, адже місто було німецьким. Але й були ті, яких можна назвати трохи українцями. Зігмунт Білявський народився у 1937 році в місті Болехів Івано-Франківської області. Тоді це була територія Польщі. Згодом він переїхав у Вроцлав, де став відомим кінорежисером. У цьому ж місті він був похований у 2006 році.
У Вроцлаві проживав польський поет Рафал Воячек, який трагічно помер у 25 років, покінчивши з життям. Про нього у 1999 році зняли фільм, який отримав визнання в Європі. Його брат Анджей Воячек був відомим актором театру та кіно.
У XIX столітті у Вроцлаві народилися відомі скрипалі та диригенти Отто та Луї Люстери. Це були сини Ігнаца Люстера, який був музичним педагогом. Обидва брати мали професійні здібності не лише грати на скрипці, а й навчати нове покоління.
Відома угорська зірка театру “Аполло” в Берліні Карола Сесілія народилася також у Вроцлаві. Угорська співачка та танцівниця навіть була моделлю статуї жінки на пам’ятнику імператору Вільгельму І.
Переходимо до культурних закладів. Однією із найгарніших будівель у Вроцлаві вважається Театром ляльок. Він був спроєктований за необароковим проєктом німецького архітектора Альберта Ґрау. Раніше його використовували для купецького зібрання міста.
Багата і музейна спадщина у Вроцлаві. Національний музей міста був заснований у 1947 році. Музей зберігає одну з найбільших колекцій сучасного мистецтва в країні, до якої увійшли, зокрема, колекції, передані зі Львова та Києва.
Ще одна культурна родзинка міста – Вроцлавський оперний театр. Зведений був у 1841 році за проєктом німця Карла Фердинанда Ланґханса. Всередині опери велика сучасна сцена із глядацькою залою на 1600 місць. Двічі будівлю відбудовували, адже її руйнували пожежі у 1865 та 1871 роках. До Другої світової війни фасад опери прикрашали погруддя німецьких майстрів: Бетховена, Гете, Моцарта і Шиллера, але зрозуміло, що з політичних мотивів ці статуї змушені були зняти по закінченню війни.
Офіційно у Вроцлаві зареєстровано 7 мультиплексних кінотеатрів. Вони усі вже сучасні та здебільшого розташовані на територіях торгівельних центрів. Але згадується, що у минулому у Вроцлаві були невеликі кінотеатри Lwów, Lalka, Warszawa. Більшість таких кінотеатрів закрилися через застарілу інфраструктуру. Також у Вроцлаві є арт-хаус кінотеатр “Нові горизонти”, який вважається найбільшим кінотеатром міста.
Культурна столиця
Як тільки Вроцлав оголосили культурною столицею Європи, для місцевих жителів та туристів була опублікована повна програма культурних заходів. Було заплановано майже тисячу подій. Майже щодня у місті відбувався важливий культурний захід, а іноді і кілька на день.
Всі були в захваті від концертів Енніо Морріконе, який майже відкривав рік культури, адже виступав одним із перших у лютому. Також приїзд вокаліста групи Pink Floyd Девіда Гілмора створив у місті справжній ажіотаж.
У місті почали діяти книжкові виставки, фестивалі музики, кінофести та навіть провели церемонію вручення European Film Awards. Також у тому році відбулася театральна олімпіада. Для всіх бажаючих проводилися тематичні дискусії, концерти з участю місцевих колективів художньої творчості та виставки у віддалених районах міста.
Однією з наймасштабніших виставок стали роботи найвідоміших скульпторів ХХ століття у приміщенні Awangard BWA gallery. Цю виставку подарували керівники міста Сан-Себастьяна, які також були визнані культурною столицею Європи того року.
Згадати можна і церемонію відкриття культурного року у Вроцлаві. Куратором став відомий у світі автор вуличних перформансів Кріс Болдвін. Відкриття у Вроцлаві Болдвін присвятив духам, які символізують ключові віхи в історії життя міста. Участь у масовому заході взяли понад дві тисячі артистів та технічних працівників. В основу всього дійства були покладені дії, які мали пробудити дух Вроцлава.