Роберт Вєнцкєвіч – актор театру та кіно, який народився в нижньосілезькій Новій Руді, неподалік від Вроцлава. У першій чверті 21 сторіччя він був одним з найбільш впізнаваних і популярних акторів Польщі. Часто йому доручають грати жорстоких і безжальних чоловіків, але він не став через це стереотипним брутальним персонажем. Обговорімо його творчий шлях і внесок у шоубізнес на wroclawiski.eu.
Початок життя і кар’єри
Життя Вєнцкєвіча почалося 30 червня 1967 року. Закінчив середню школу в Легниці, де відвідував будівельний технікум, але потім, у 1989 році, Роберт визначився з життєвим шляхом і поїхав до Вроцлава, де навчався в місцевій Державній вищій театральній школі. У 1993 році завершив навчання, закінчивши там акторський факультет. Одразу ж по закінченні закладу влаштувався в Театр польський у Познані. Нижньосілезький актор розпочав з цікавої подвійної ролі в “Нашому містечку” Торнтона Вайдлера. Там він зіграв одночасно доктора Гіббса та містера Вебба. На познанській сцені виступав до 1998 року.
У 1999–2001 роках Вєнцкєвіч працював у Варшавській театральній компанії та Варшавському естрадному театрі. Завдяки цьому міг грати на одній сцені з Гжегожем Яжиною і Кшиштофом Варліковським. Також Вєнцкєвіч погодився співпрацювати з “бруталістами”, пов’язаними з Театральним товариством Павла Лисака й Павла Водзінського. Він грав, зокрема, в Ogniu w głowie Маріуса фон Маєнбурга (1999), у Zbombardowanych Сари Кейн (1999) та у “Свободі” за п’єсою Леона Кручковського.
Після цього наш герой грає у варшавських театрах. Наприклад, у 1999–2001 роках втілює на сцені Театру розмаїтості багато класичних образів, приміром Рогожина з “Ідіота” Достоєвського. Цей образ подавався через призму бачення Ґжеґожа Яжини, який у 2000 році за мотивами російського класика створи власну п’єсу “Князь Мишкін”. Мав актор також роль в одній з інтерпретацій шекспірівського “Гамлета”.
У варшавському театрі “Монтовня” Вєнцкєвіч створив яскравий образ Титуса в надзвичайно популярній виставі “Тестостерон”, поставленій Аґнєшкою Ґлінською у 2002 році. Це була комедійна історія про сімох чоловіків, які відчувають труднощі та розчарування в житті.
Кіно приносить популярність
Театр багато дав Вєнцкєвічу, але, якщо відверто, популярність йому принесло кіно. Дебютував він ще в 1991 році, коли був студентом. Першою стрічкою стала робота Ferdydurke Єжи Сколімовського. Трохи пізніше була більш серйозна роль у картині Фелікса Фалька Samowolka (1993). Вона реалістично змальовує жорстокий світ солдатських казарм і дідівщину. Деякий час довелось грати епізодичні або другорядні ролі.
Першою головною роллю Роберта вважають образ Роберта Кумінського в комедії “Вінчі”. Цікавою та важливою була роль другого плану – персонаж Марка Диваніка в “Лейдісі”.
Справжня популярність приходить завдяки ролі “Блахи”, або Яна Блаховського, у серіалі Odwróceni (2007) Ярослава Сипневського та Яцека Філіпяка. На його основі ті ж режисери створили згодом також художній фільм “Головний свідок”. Вєнцкєвіч грав там безжального гангстера-мафіозі, який, однак, виявився трохи сентиментальним і навіть почав співпрацювати з поліцією.
Крім цього, можна виділити комедійні ролі:
- Матеуш – сценарист, який мріє про дебют, з комедії “Напівжартома” (2000). У фільмі реалістично зображується світ польської кінотусовки.
- Юлік – колишній органіст і могильник з пародійного й абсурдного фільму “Тіло” (2003). Цей інтелігентний фільм іронізує над гангстерським кіно.
На більш пізньому етапі кар’єри автори фільмів вирішили врятувати Вєнцкєвіча від стереотипного образу шахрая і сумнівного хлопця. Наприклад, Агнєшка Холланд взяла Вєнцкєвіча на більш позитивну роль у фільмі “У пітьмі” (2011).
У фільмі “Валенса. Людина надії” актор зіграв легендарного лідера “Солідарності”. Це було задумано як біографічна повість, але Вєнцкєвіч надав їй іронічного звучання. Замість фільму-пам’ятника вийшла майже карикатура. Сам Лех Валенса після прем’єри фільму сказав, що він точно не такий бовдур, як його кінопобратим. Але критики й глядачі були в захваті.
Характеристика, нагороди
Колись у молодості артист заявив, що хотів би зіграти з де Ніро. Він бажав показати Голлівуду, хто найкращий. Пізніше Вєнцкєвіч визнав, що тоді йому бракувало смирення. Але все ж герою цієї статті є чим похвалитись.
Акторську майстерність Роберта відзначали такі професіонали, як Анджей Вайда та Януш Гловацький. Це й не дивно – він дуже глибоко розкриває персонажів, навіть якщо грає звичайного алкоголіка. Однак сам Вєнцкєвіч каже, що ніколи не буває повністю задоволений своєю роллю. Крім того, він зарекомендував себе як людина з відмінним почуттям гумору, вставляючи в інтерв’ю жарти й анекдоти. Тому ймовірно, Роберт міг би конкурувати, наприклад, зі стендапером Бартошом Залевським.
Актор з Нової Руди зібрав багато нагород, а також був номінований на деякі престижні кінопремії. Ось лише деякі:
- 2003 р. Відзнака за роль Титуса у виставі “Тестостерон”.
- 2007 р. Нагорода в номінації “кращий актор у серіалі-трилері” за роль Блаха у на Цешинському кінофестивалі Wakacyjne Kadry.
- 2008 р. Нагорода за найкращу чоловічу роль – актор вдало зіграв Анджея у фільмі Томаша Вишневського “Все буде добре”. Це оцінили на міжнародному кінофестивалі Festroia в Сетубалі, Португалія. За цю ж роль отримав ще польські нагороди, Orzeł і Prowincjonalia.
Джерела:
- https://culture.pl/pl/tworca/robert-wieckiewicz
- https://polskaswiatloczula.pl/wieckiewicz-robert/
- https://www.filmweb.pl/person/Robert+Wi%C4%99ckiewicz-8931/biography
- https://www.e-kalejdoskop.pl/film-a213/wieckiewicz-zawod-aktora-sklada-sie-z-paradoksow-r4924#:~:text=Robert%20Wi%C4%99ckiewicz%20potwierdzi%C5%82%2C%20%C5%BCe%20jest,%C5%BCartami%20wtr%C4%85canymi%20w%20tok%20rozmowy.