Вроцлав – місто, яке славиться своєю багатою культурною спадщиною, але також воно відоме своїм унікальним почуттям гумору. Тут зростають і розвиваються талановиті коміки, які не просто вміють насмішити, але й спонукають своїм гумором до роздумів. Один із яскравих гумористів Вроцлава – Бартош Залевський, відомий своїм сміливим і дотепним стендапом. Далі на wroclawiski.eu дізнаймося більше про те, які у Вроцлаві умови для розвитку гумористичної сцени, а також про його найяскравішу зірку – Бартоша Залевського.
Stand-up у Вроцлаві
Стендап – популярний останнім часом гумористичний жанр – добре прижився в Нижній Сілезії. Деколи здається, що стендап і Вроцлав створені одне для одного. Тут відбувається багато концертів, причому стендапери часто подають новий матеріал і до того ж добре продумують музичне оформлення своїх виступів.
У Вроцлаві стендап-комедія процвітає, бо наші люди люблять гумор, а також тому, що потихеньку стали з’являтися місцеві коміки. Звісно, буває, що з концертами заїжджають і гості – стендапери з інших міст: Міхал Лея, Януш Хабьор, Томек Колецький та інші. Як правило, у таких стендап-комедіях використовується звичайний монолог з анекдотами, історіями з життя, коментарями до актуальних подій. Це відрізняє його від кабаре, яке може охоплювати музичні виступи, танці, драматичні номери, гумористичні скетчі, циркові вистави тощо. Іноді в стендап-комедіях можуть брати участь кілька коміків.
Вроцлавські стендапери люблять використовувати самоіронію, сарказм, гострий або абсурдний гумор. Виступи в стендапі часто ґрунтуються на особистому досвіді виконавця і власному сприйнятті світу. Це жанр, який дозволяє комікам виразити свої думки та емоції з великим ступенем творчості та свободи. Але для успіху коміку потрібна харизма, а також відмінний контакт за аудиторією.
Найчастіше гумористичні концерти плануються в суботу або неділю. Це ідеальний час для того, щоб відпочити від буденних справ, відвідавши культурні заходи. Найцікавіші з них відбуваються, наприклад, у Вроцлавському конгрес-центрі або в Концертному залі радіо Вроцлав.
Цікава інформація про Бартоша Залевського
Отже, один із найцікавіших варіантів для тих, хто хоче відвідати концерт місцевого коміка – це прийти на виступ Бартоша Залевського, який у своїх виступах часто згадує Вроцлав. Та й взагалі досить добре вписується в стиль місцевого гумору.
Бартош Залевський народився у Вроцлаві й деякий час жив там, але потім переїхав. Він, можна сказати, заснував вроцлавський стендап і згодом приєднався до команди Stand-up Poland. Бартош виступав на телебаченні, організовував сольні шоу, і деякі з них прийшлися до душі публіці. В інтернеті можна знайти найбільш вдалі фрагменти виступів Залевського, а деякі повністю.
Про роботу за наймами
В інтерв’ю Міхалу Блоху Залевський дещо розповів про те, як перейшов у стендап і чи мав колись звичайну роботу, куди потрібно приходити в чітко визначений час. Ось деякі думки з подкасту:
- Будь-яка розумова робота є простішою – у тому розумінні, що вона не пов’язана з важкою фізичною працею, коли доводиться, умовно кажучи, віддавати своє тіло на вівтарі. Часи змінюються, фізичної роботи щораз менше. Натомість дедалі більше стає таких посад, де замість хардкорної сили використовуються прості навички.
- Певний період свого життя стендапер з Вроцлава мав постійну роботу на конкретному робочому місці. Було все як у всіх пролетаріїв: трудовий договір, сніданок у металевому контейнері зранку. А потім – звільнення (Залевський каже, що своїми діями посприяв йому).
- Бартош почав працювати в 16 років і з того часу перебував на робочих спеціальностях лише 3 роки. Спочатку була неофіційна робота, яка полягала в тому, щоб возити сіль у шахті у Величці. Офіційно ж працевлаштувався Залевський у 23. І одразу ж зрозумів, що це не для нього. Дратувала не сама форма праці. Найбільше обурювало те, що хтось стоїть над тобою та каже, наприклад, у який день які фрукти ти маєш їсти.
“Я думав, що це робота моєї мами, але виявилось, що начальник теж має право так говорити”, – каже Залевський.
Це була посада в маркетинговій агенції. Потрібно було працювати якомога більше годин з понеділка по п’ятницю. Уже тоді Залевський почав виступати зі стендап-комедіями, а це бувало непросто поєднувати. Адже на вихідних виступаєш, уночі повертаєшся додому і вже о 8 ранку понеділка йдеш на робоче місце, де потрібно вдавати, що все добре. - Бартош каже, що ця робота не мала жодного сенсу – пропрацювавши майже рік, він навіть не може пригадати, що там робив, та й не пам’ятає імен людей, з якими працював.
- На цій роботі навіть перерви були, так би мовити, під цензурою. Не можна було просто так кудись піти, потрібно було пояснювати, куди йдеш і чому. Це певною мірою заважало Залевському реалізовуватись у стендапі. Якщо в будні ти маєш над собою постійний нагляд, на вихідних не вийде просто так говорити на сцені все, що хочеш.
Про стендап
Про стендап гуморист висловився так:
“Це встановлення того, що є більш-менш смішним у межах певної вечірньої зустрічі зі словом”.
Підхід у всіх різний. Хтось вважає доречним кричати й корчити кумедні пики. Але коли ви вже потрапили в цей простір, де можна виражати себе, там діють інші правила, тому дуже важко повернутись у звичайний світ. Розчарування й роздратування на певному етапі дуже вплинули на виступи Залевського. Але він вчасно зрозумів, що спалити себе й потім використовувати це як сценічне паливо – хибний шлях.
Історія Залевського нагадує про Володимира Жогло, коміка з Рівненщини. Той теж обрав іншу професію замість тої, яку йому пропонували.